осамітнений
ОСАМІТНЕНИЙ, рідко ОСАМОТНЕНИЙ, а, е. Те саме, що осамотілий. Їй починало здаватись, чи той Орест Білинський випадково не витвір її осамітненої душі? (Вільде, Сестри.., 1958, 5); Він думав про буржуазний світ, де проста людина, осамотнена, кинута напризволяще, мусить усе здобувати лише однією ціною: ціною власного життя (Загреб., Європа 45, 1959, 559).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | осамітнений | осамітнена | осамітнене | осамітнені |
Родовий | осамітненого | осамітненої | осамітненого | осамітнених |
Давальний | осамітненому | осамітненій | осамітненому | осамітненим |
Знахідний | осамітнений, осамітненого | осамітнену | осамітнене | осамітнені, осамітнених |
Орудний | осамітненим | осамітненою | осамітненим | осамітненими |
Місцевий | на/у осамітненому, осамітненім | на/у осамітненій | на/у осамітненому, осамітненім | на/у осамітнених |