осереддя
ОСЕРЕДДЯ, я, с., рідко. Те саме, що осередок 1, 4. Африка, що вважалася заповідником колоніалізму й расизму, осереддям рабства, злиднів та безправ'я, пробудилась (Рад. Укр., 15. IV 1962, 4); - Проходьте сюди, юначе, - почувся звідкись з середини кімнати, з самого осереддя полум'яного вирування голос Федора Дмитровича (Загреб., Спека, 1961, 74); Запашний дух осереддя [лісу] баламутить душу, роздає, роздима легені (Горд., Чужу ниву.., 1947, 229).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | осереддя | |
Родовий | осереддя | |
Давальний | осереддю | |
Знахідний | осереддя | |
Орудний | осереддям | |
Місцевий | на/у осередді | |
Кличний | осереддя |