осика
ОСИКА, и, ж. 1. Листяне дерево родини вербових; тополя тремтяча. Правда твоя, що на вербі - груші, на осиці - кислиці (Укр.. присл.., 1955, 315); Шелестить осика тонким листом (Вовчок, І, 1955, 100); Там лист осик у вічному танку Тремтить, і поривається, і лине У височінь (Рильський, І, 1960, 202); * У порівн. Гнат затремтів увесь, як осика на вітрі (Коцюб., І, 1955, 49); // Кілок, палиця з цього дерева. [Лев:] Я, небоже, знаю, як з чим і коло чого обійтися: де хрест покласти, де осику вбити, де просто тричі плюнути, та й годі (Л. Укр., III, 1952, 194).
2. збірн. Дрова або будівельний матеріал з цього дерева. Липа і осика використовуються на будування жилих і господарських приміщень (Стол.-буд. справа, 1957, 38).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | осика | осики |
Родовий | осики | осик |
Давальний | осиці | осикам |
Знахідний | осику | осики |
Орудний | осикою | осиками |
Місцевий | на/у осиці | на/у осиках |
Кличний | осико | осики |