осмислення
ОСМИСЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. осмислити. Вона й з картини вражала не так сумом, як якоюсь рішучістю, осмисленням того, що вже сталося чи неминуче мусить статися... (Ле, В снопі.., 1960, 202); Сміливе новаторство в художньому зображенні життя невіддільне від творчого осмислення прогресивних традицій світової літератури (Літ. Укр., 22. IV 1966, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | осмислення | осмислення |
Родовий | осмислення | осмислень |
Давальний | осмисленню | осмисленням |
Знахідний | осмислення | осмислення |
Орудний | осмисленням | осмисленнями |
Місцевий | на/у осмисленні | на/у осмисленнях |
Кличний | осмислення | осмислення |