основоположник
ОСНОВОПОЛОЖНИК, а, ч. Засновник, творець якої-небудь школи, теорії, якого-небудь учення і т. ін. Основоположники теорії наукового комунізму Маркс і Енгельс відкрили закономірності суспільного розвитку і вказали людству шлях до визволення з-під гніту експлуатації (Ком. Укр., 4, 1961, 5); Натхнений чарівною поезією Т. Г. Шевченка, прекрасні романси й хори створив основоположник української класичної музики Микола Віталійович Лисенко (Мист., 1, 1961, 22); На сторінках літопису українського реалістичного театру золотими літерами історія викарбувала ім'я Кропивницького, основоположника нашого професіонального театру (Мист., 4, 1965, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | основоположник | основоположники |
Родовий | основоположника | основоположників |
Давальний | основоположникові, основоположнику | основоположникам |
Знахідний | основоположника | основоположників |
Орудний | основоположником | основоположниками |
Місцевий | на/у основоположникові | на/у основоположниках |
Кличний | основоположнику | основоположники |