острожити
ОСТРОЖИТИ, жу, жиш, недок., перех. 1. Стискувати острогами. Заблудовський острожив коня (Ле, Наливайко, 1940, 110).
2. діал. Огороджувати. Острожити двір.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | острожу | острожимо |
2 особа | острожиш | острожите |
3 особа | острожить | острожать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | острожитиму | острожитимемо |
2 особа | острожитимеш | острожитимете |
3 особа | острожитиме | острожитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | острожив | острожили |
Жіночий рід | острожила | |
Середній рід | острожило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | острожмо | |
2 особа | острож | острожте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | острожачи | |
Минулий час | остроживши |