осяяний
ОСЯЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до осяяти. Була вже ніч. Осяяні місячним світлом дерева стояли в цвіту, як наречені в чеканні женихів (Довж., І, 1958, 488); Грузин вискочив із пітьми, осяяний білим зблиском електричного розряду (Загреб., Шепіт, 1966, 346); Можна було бачити з їх привітання та з осяяних радощами очей, що вони були друзями (Гр., II, 1963, 7).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | осяяний | осяяна | осяяне | осяяні |
Родовий | осяяного | осяяної | осяяного | осяяних |
Давальний | осяяному | осяяній | осяяному | осяяним |
Знахідний | осяяний, осяяного | осяяну | осяяне | осяяні, осяяних |
Орудний | осяяним | осяяною | осяяним | осяяними |
Місцевий | на/у осяяному, осяянім | на/у осяяній | на/у осяяному, осяянім | на/у осяяних |