отаманів
ОТАМАНІВ, нова, нове. Належний отаманові. Отаманів курінь стояв посередині, а наоколо містились, де припало, вовгурянці (Стор., І, 1957, 399); І от по слову отамановому викресали чумаки вогню й підпалили з берега комиш... (Коцюб., І, 1955, 185); [Мошко:] Паненко, приставайте до отаманового товариства, тут вам буде добре. Отаман веселий - музики любить, співи (Вас., III, 1960, 189).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | отаманів | отаманова | отаманове | отаманові |
Родовий | отаманового | отаманової | отаманового | отаманових |
Давальний | отамановому | отамановій | отамановому | отамановим |
Знахідний | отаманів, отаманового | отаманову | отаманове | отаманові, отаманових |
Орудний | отамановим | отамановою | отамановим | отамановими |
Місцевий | на/у отамановому, отамановім | на/у отамановій | на/у отамановому, отамановім | на/у отаманових |
отаман
ОТАМАН, а, ч. 1. іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська. То не козак, що отаманом не думає бути (Укр.. присл.., 1955, 76); Підійшов відважний Степан Разя, отаман козацтва донського, привітався (Кач., Вибр., 1947, 251); // Представник козацької адміністрації у населених пунктах на Україні в XVII-XVIII ст. Отаман Савку раз побив, Савка думає, що й Голова, й поліція Отамана боїться! (Бор., Тв., 1957, 160); В кожному полковому і сотенному місті був також городовий отаман - представник козацької адміністрації, який наглядав за порядком у місті (Іст. УРСР, І, 1953, 275).
Курінний отаман див. курінний; Наказний отаман див. наказний.
2. У дореволюційній Росії - начальник козачих військ і поселень, що виконував військові, поліцейські та адміністративні функції. Станичний отаман.
3. У роки громадянської війни - верховода контрреволюційних банд. Взяли отамана в полон чекісти дружною юрбою (Сос., І, 1957, 417); Окопавшись в одній глитайській хаті, .. отаман не хотів здаватися з своїми найбільш відчайдушними головорізами (Цюпа, Три явори, 1958, 22).
4. заст. Ватажок, керівник. Гонта і Залізняк, отамани того кровавого діла, може, виведені в мене не так, як вони були, - за це не ручаюсь (Шевч., І, 1963, 143); Старший брат і усім отаман сидить, люлька його згасла і дивиться він у землю (Вовчок, І, 1955, 321); На майдані коло церкви революція іде. - Хай чабан! - усі гукнули, - За отамана буде (Тич., І, 1957, 56); // Той, хто очолює яку-небудь виробничу і т. ін. групу людей. Табір ще спить. Тільки не спить чогось чумацький отаман... не спить, по табору ходить... (Коцюб., І, 1955, 179); Я впізнав голос отамана рибальської ватаги (Ю. Янов., II, 1958, 163); Юрбами ходять отамани за прикажчиками... А наймачам цього тільки й треба: пропонують.. нікчемні ціни (Гончар, І, 1959, 38).
Водити (вести) отамана; За отамана ходити - верховодити у якій-небудь справі. - Тут на косовиці я веду отамана, як у нас Мар'ян (Стельмах, І, 1962, 516); Настала косовиця. За отамана ходить [Чіпка]! (Мирний, II, 1954, 217).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | отаман | отамани |
Родовий | отамана | отаманів |
Давальний | отаманові, отаману | отаманам |
Знахідний | отамана | отаманів |
Орудний | отаманом | отаманами |
Місцевий | на/у отамані, отаманові | на/у отаманах |
Кличний | отамане | отамани |