отверезілий
ОТВЕРЕЗІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до отверезіти. Дракавиченко, блідий, зовсім отверезілий, вийшов з рядів (Багмут, Опов., 1959, 24).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | отверезілий | отверезіла | отверезіле | отверезілі |
Родовий | отверезілого | отверезілої | отверезілого | отверезілих |
Давальний | отверезілому | отверезілій | отверезілому | отверезілим |
Знахідний | отверезілий, отверезілого | отверезілу | отверезіле | отверезілі, отверезілих |
Орудний | отверезілим | отверезілою | отверезілим | отверезілими |
Місцевий | на/у отверезілому, отверезілім | на/у отверезілій | на/у отверезілому, отверезілім | на/у отверезілих |