ОТЕПЕР, присл., розм. Підсил. до тепер; ось тепер. "Отепер вже я відпочину на старості літ..", - думала баба Зінька, сидячи в своїй просторій світлиці (Н.-Лев., VI, 1966, 372); Повиймавши, хліб з печі, Катря оце вже либонь і вправилась була. Отепер можна й спочивати (Головко, II, 1957, 290).