отецький
ОТЕЦЬКИЙ, а, е, діал., уроч. Батьківський. Прозивався він Кавун; і як назве було капітан Кавуновим, то він і просить, щоб його так не величав, бо я, каже, свого отецького прізвища не цураюсь (П. Куліш, Вибр., 1969, 278); Ще танки мчали без упину, Іще горів отецький дім, А він вже думав про зернину В пшеничнім колосі тугім (Мал., Запов. джерело, 1959, 17); - Благословляю вас, діти мої, моїм отецьким благословенням (Смолич, Мир.., 1958, 56).
Отецький син; Отецька дитина, заст. - назва, що вживається щодо сина або дочки порядних батьків. Бачать вони наймичку в козака, молоденьку, моторну й працьовиту, розпитали, що вона за людина, довідались, що вона дитина отецька (П. Куліш, Вибр., 1969, 278); Галаган.. спитав: А ти ж що - безбатченко? - Ні, син я отецький, тільки батько померли, - відказав Андріян (Бурл., О. Вересай, 1959, 169).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | отецький | отецька | отецьке | отецькі |
Родовий | отецького | отецької | отецького | отецьких |
Давальний | отецькому | отецькій | отецькому | отецьким |
Знахідний | отецький, отецького | отецьку | отецьке | отецькі, отецьких |
Орудний | отецьким | отецькою | отецьким | отецькими |
Місцевий | на/у отецькому, отецькім | на/у отецькій | на/у отецькому, отецькім | на/у отецьких |