оторопіти
ОТОРОПІТИ, ію, ієш, док., розм. Украй розгубитися, збентежитися від несподіванки, з переляку і т. ін., втративши здатність міркувати, рухатися і т. ін.; отетеріти. Дідок оторопів - і рученьки помліли (Гл., Вибр., 1951, 87); Оторопів мій циган, розставив ноги і вирячив на народ очі (П. Куліш, Вибр., 1969, 201); Дмитро з несподіванки оторопів і обурився (Стельмах, II, 1962, 402).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | оторопію | оторопіємо |
2 особа | оторопієш | оторопієте |
3 особа | оторопіє | оторопіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | оторопів | оторопіли |
Жіночий рід | оторопіла | |
Середній рід | оторопіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | оторопіймо | |
2 особа | оторопій | оторопійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | оторопівши |