ототожнювання
ОТОТОЖНЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. ототожнювати. Більшість польських письменників справедливо виступає проти спрощеного, механічного ототожнювання політичних тенденцій і художньої правди образу (Рад. літ-во, 2, 1957, 61); Деякі фізіологи правильно попереджають нас про неправомірне ототожнювання пам'яті людини і "пам'яті" машини, але разом з тим не досить переконливо це аргументують (Фізіол. ж., VI, 4, 1960, 457).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ототожнювання | ототожнювання |
Родовий | ототожнювання | ототожнювань |
Давальний | ототожнюванню | ототожнюванням |
Знахідний | ототожнювання | ототожнювання |
Орудний | ототожнюванням | ототожнюваннями |
Місцевий | на/у ототожнюванні | на/у ототожнюваннях |
Кличний | ототожнювання | ототожнювання |