оточений
ОТОЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оточити. На Каховському боці біля самого мосту, оточені командирами, стоять Ворошилов і Будьонний (Гончар, II, 1959, 382); Од сих печер полою розляглась чимала поляна, оточена лісом і густою заростю чагарника (Стор., І, 1957, 398); Франція кінця XVIII століття була оточена феодальними і напівфеодальними державами (Ленін, 12, 1970, 338); Міста-застави були оточені ровом і обнесені двома дерев'яними стінами (Наука.., 12, 1965, 10); Учитель завжди був оточений шаною в нашій країні (Ком. Укр., 8, 1964, 6); - Кожне містечко, яке ми будемо брати, готове перетворитися на оточену фортецю,.. кожне горище - в кулеметне гніздо (Довж., І, 1958, 157); - Може статися таке.., що ми будемо оточені, ну, потрапимо в оточення, - поправився він (Тют., Вир, 1964, 335); // у знач. ім. оточені, них, мн. Ті, кого оточено. Встановлено зв'язок з оточеними, з відрізаною.. групою однополчан! (Гончар, III, 1959, 155); // оточено, безос. присудк. сл. Ото тільки вкинуто його [Зінька] в цю півтемну кам'яну яму,.. а вже його звідусіль оточено. Роздивлялися.., розпитувалися [тюремники].., за що потрапив сюди (Гр., II, 1963, 446); [Гайдай:] Не поспішайте, мічмане, будинок оточено з усіх боків (Корн., І, 1955, 41).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оточений | оточена | оточене | оточені |
Родовий | оточеного | оточеної | оточеного | оточених |
Давальний | оточеному | оточеній | оточеному | оточеним |
Знахідний | оточений, оточеного | оточену | оточене | оточені, оточених |
Орудний | оточеним | оточеною | оточеним | оточеними |
Місцевий | на/у оточеному, оточенім | на/у оточеній | на/у оточеному, оточенім | на/у оточених |