отроцтво
ОТРОЦТВО, а, с., книжн. Вік між дитинством і юністю. За серце, з отроцтва огріване добром, Хоч і не раз, на жаль, повите у тумани, Подяку вам, брати, складаю вам обом (Рильський, Поеми, 1957, 209); Протягом усього дитинства, отроцтва і юності відбувається формування психіки людини (Шк. гігієна, 1954, 58).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | отроцтво | отроцтва |
Родовий | отроцтва | отроцтв |
Давальний | отроцтву | отроцтвам |
Знахідний | отроцтво | отроцтва |
Орудний | отроцтвом | отроцтвами |
Місцевий | на/у отроцтві | на/у отроцтвах |
Кличний | отроцтво | отроцтва |