отсе
ОТСЕ, част. вказ., заст. Оце. - І тобі отсе, запорожцеві.., не сором признатись? - каже Шрам (П. Куліш, Вибр., 1969, 96); - Отсе вже тиждень я тут днюю і ночую (Фр., IV, 1950, 55); - А де ж ваші діти? ..Максим.. поспіхом задроботів: - От вони, старшино! Отсе зять, а то дочка... (Коцюб., І, 1955, 37); [Річард:] Я став волом, мов вавілонський цар, не знаю тільки, за яку провину. Отсе на час вернувся в людський образ (Л. Укр., III, 1952, 11).
отсей
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | отсей | отся | отсе | отсі |
Родовий | отсього | отсієї | отсього | отсих |
Давальний | отсьому | отсій | отсьому | отсим |
Знахідний | отсей, отсього | отсю | отсе | отсі, отсих |
Орудний | отсим | отсією | отсим | отсими |
Місцевий | на/у отсьому, отсім | на/у отсій | на/у отсьому, отсім | на/у отсих |