отуманювати
ОТУМАНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОТУМАНИТИ, ню, ниш, док., перех., розм. 1. тільки 3 ос. Те саме, що затуманювати 1.
2. перен. Притуплювати, затемнювати свідомість кому-небудь; дурити. [Орест:] Яке се буде життя! Подумай, Любо!.. [Любов:] Ти отуманюєш мене. Жити так трудно і страшно... (Л. Укр., II, 1951, 91); Не отуманять слова нас. Слова пусті з амвона. Єдиний знак трудящих мас - Се є прапор червоний! (Укр.. думи.., 1955, 449); [Анна:] Одурили мене, отуманили (Фр., IX, 1952, 98); // Позбавляти можливості правильно сприймати, оцінювати дійсність. - Відки.. у того Коня така прихильність до чоловіка? - Блискучі шори, мабуть, отуманили його! - мовив Цап (Фр., IV, 1950, 125).
3. перен. Викликати стан запаморочення; запаморочувати, п'янити. Сходила соком запашна суниця, задурливо пахтів явір над сагою, отуманювали рожеві трави (Горд., Дівчина.., 1954, 206).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | отуманюю | отуманюємо |
2 особа | отуманюєш | отуманюєте |
3 особа | отуманює | отуманюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | отуманюватиму | отуманюватимемо |
2 особа | отуманюватимеш | отуманюватимете |
3 особа | отуманюватиме | отуманюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | отуманював | отуманювали |
Жіночий рід | отуманювала | |
Середній рід | отуманювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | отуманюймо | |
2 особа | отуманюй | отуманюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | отуманюючи | |
Минулий час | отуманювавши |