отченаш
ОТЧЕНАШ, у і а, ч., заст. 1. розм. Молитва у віруючих християн. Далі став читати [Наум] отченаш, аж поки зовсім опустили труну і попи молитвою запечатали яму (Кв.-Осн., II, 1956, 97); - Це [в монастирі] не вдома: наїлася хліба з салом, прохарамаркала отченаша, та й спати... (Кач., II, 1958, 24).
2. жарт. Мораль, нотація. Любив дід додержати до послідньої хвилини, приголомшити, а потім вчитати доброго отченашу (Хотк., І, 1966, 83).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | отченаш | |
Родовий | отченашу, отченаша | |
Давальний | отченашові, отченашу | |
Знахідний | отченаш | |
Орудний | отченашем | |
Місцевий | на/у отченаші | |
Кличний | отченаше |