отчий
ОТЧИЙ, а, е, заст., уроч. Батьківський. Київ криється туманом, Голубим, як отчий дим... (Рильський, III, 1961, 261); Сонце залишалося в них [у партизанів] позаду, як залишилися їхні домівки, їхні отчі місця (Загреб., Європа 45, 1959, 280); Серця ми гартували В горнилі канонад на полі бойовім, Коли в наш отчий край удерлись злі навали (Дор., Єдність, 1950, 6).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | отчий | отча | отче | отчі |
Родовий | отчого | отчої | отчого | отчих |
Давальний | отчому | отчій | отчому | отчим |
Знахідний | отчий, отчого | отчу | отче | отчі, отчих |
Орудний | отчим | отчою | отчим | отчими |
Місцевий | на/у отчому, отчім | на/у отчій | на/у отчому, отчім | на/у отчих |