отямлюватися
ОТЯМЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОТЯМИТИСЯ, млюся, мишся; мн. отямляться; док. Те саме, що опам'ятовуватися. Юра отямлюється від того, що його занурюють головою в річку (Смолич, II, 1958, 55); Щось міцно вдарило його по потилиці, він знепритомнів і отямився в тюрмі (Собко, Нам спокій.., 1959, 33); Оця відомість була для мене такою несподіванкою, що довго я попросту не міг отямитися... (Фр., IV, 1950, 279); Василь довго не міг отямитися, поява Ніни була такою несподіваною, що він не встиг рота розкрити (Хижняк, Невгамовна, 1961, 210); Левко вже хотів щось крикнути різке й зухвале, та раптом отямивсь (Цюпа, Назустріч.., 1958, 126).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | отямлююся | отямлюємося |
2 особа | отямлюєшся | отямлюєтеся |
3 особа | отямлюється | отямлюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | отямлюватимуся | отямлюватимемося |
2 особа | отямлюватимешся | отямлюватиметеся |
3 особа | отямлюватиметься | отямлюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | отямлювався | отямлювалися |
Жіночий рід | отямлювалася | |
Середній рід | отямлювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | отямлюймося | |
2 особа | отямлюйся | отямлюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | отямлюючись | |
Минулий час | отямлювавшись |