охмарений
ОХМАРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до охмарити. Можна було тільки здогадуватись, що й там, далеко, все, як і тут.., охмарене зараз червоно-бурим димом (Гончар, III, 1959, 303); Спить земля охмарена і славна, А в Путивлі кряче віща птиця (Мал., Звенигора, 1959, 34); І сонце в охмареній тиші зійшло цього ранку раніше (Швець, Кроки.., 1962, 95); * Образно. Тільки на очах, охмарених віями, Сяють ще перли ясні (Стар., Вибр., 1959, 33).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | охмарений | охмарена | охмарене | охмарені |
Родовий | охмареного | охмареної | охмареного | охмарених |
Давальний | охмареному | охмареній | охмареному | охмареним |
Знахідний | охмарений, охмареного | охмарену | охмарене | охмарені, охмарених |
Орудний | охмареним | охмареною | охмареним | охмареними |
Місцевий | на/у охмареному, охмаренім | на/у охмареній | на/у охмареному, охмаренім | на/у охмарених |