охмелілий
ОХМЕЛІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до охмеліти. Вартові чули співи та крики охмелілих товаришів і розглядалися довкола... (Оп., Іду.., 1958, 73); Музика ніколи не відмовлявся від чарки, пив з усіма, хто запрошував, а потім співав.., доки знову хтось з охмелілих слободян не кликав його до столу (Шиян, Баланда, 1957, 85).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | охмелілий | охмеліла | охмеліле | охмелілі |
Родовий | охмелілого | охмелілої | охмелілого | охмелілих |
Давальний | охмелілому | охмелілій | охмелілому | охмелілим |
Знахідний | охмелілий, охмелілого | охмелілу | охмеліле | охмелілі, охмелілих |
Орудний | охмелілим | охмелілою | охмелілим | охмелілими |
Місцевий | на/у охмелілому, охмелілім | на/у охмелілій | на/у охмелілому, охмелілім | на/у охмелілих |