ошинований
ОШИНОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ошинувати. Частини великих скіфських повозок з добре ошинованими залізом колесами на спицях знаходили .. у похованнях багатих скіфських курганів (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 140); // у знач. прикм. Ошиновані колеса трактора, вгрузаючи в землю гусеницями грунтозачепів, обережно котили по валкому, хиткому схилу (Роб. газ., 15.XI 1962, 2).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ошинований | ошинована | ошиноване | ошиновані |
Родовий | ошинованого | ошинованої | ошинованого | ошинованих |
Давальний | ошинованому | ошинованій | ошинованому | ошинованим |
Знахідний | ошинований, ошинованого | ошиновану | ошиноване | ошиновані, ошинованих |
Орудний | ошинованим | ошинованою | ошинованим | ошинованими |
Місцевий | на/у ошинованому, ошинованім | на/у ошинованій | на/у ошинованому, ошинованім | на/у ошинованих |