ощасливлювати
ОЩАСЛИВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЩАСЛИВИТИ, влю, виш; мн. ощасливлять; док., перех. Робити кого-небудь щасливим. - Вона має вам принести велике щастя в житті.. Слова ці повторила Олена Аркадієві, і вони якось затяжіли над дитиною. Наче батьки повірили, що на долю цієї дитини випало ощасливлювати інших (Вільде, Сестри.., 1958, 348); [Желябов:] Любіть - заповідаємо - народ і боротьбу, яка вас ощасливить (Голов., Драми, 1958, 332); // Приносити кому-небудь радість, задоволення. Стояли [хлопці] в кутку й розповідали один одному свої фронтові пригоди, ощасливлювали дівчат лише короткими поглядами (Піде., Віч-на-віч, 1962, 48); Такий поворот справи просто ощасливив Яцубу, хай знає голова робіткому, як треба виховувати власних дітей (Гончар, Тронка, 1963, 136).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ощасливлюю | ощасливлюємо |
2 особа | ощасливлюєш | ощасливлюєте |
3 особа | ощасливлює | ощасливлюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ощасливлюватиму | ощасливлюватимемо |
2 особа | ощасливлюватимеш | ощасливлюватимете |
3 особа | ощасливлюватиме | ощасливлюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ощасливлював | ощасливлювали |
Жіночий рід | ощасливлювала | |
Середній рід | ощасливлювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ощасливлюймо | |
2 особа | ощасливлюй | ощасливлюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ощасливлюючи | |
Минулий час | ощасливлювавши |