п'ятеро
П'ЯТЕРО, тьох, числ. кільк. Збірн. до п'ять (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються у множині й можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками у множині). Возний сам, червоний, ніби квітка, Деньків по п'ятеро кружляє у тебе (Греб., І, 1957, 55); Зубожів мій брат: то хліб не вродив, то худоба вигинула, а п'ятеро діток бог дав: дві дівчини й три хлопці (Вовчок, І, 1955, 4); При в'їзді в село п'ятеро платників [теслярів] майстрували, докінчуючи, дерев'яну арку (Хотк., І, 1966, 104); Подався [Павлуша] на Миколаївську вулицю в кондитерську, з'їв одразу аж п'ятеро тістечок (Головко, II, 1957, 268); На возі нас п'ятеро (Збан., Незабутнє, 1953, 13); П'ятеро курчат.
ВІДМІНОК | ОДНИНА |
---|---|
Називний | п'ятеро |
Родовий | п'ятьох |
Давальний | п'ятьом |
Знахідний | п'ятеро, п'ятьох |
Орудний | п'ятьома, п'ятьма |
Місцевий | на/у п'ятьох |
п'ять
П'ЯТЬ, ти і тьох, числ. кільк. 1. Назва числа 5 та його цифрового позначення. Виявляється, що проста цифра п'ять тюремною мовою означала: сьогодні п'ятьох узяли на розстріл (Збан., Єдина, 1959, 98); // кого, чого. Кількість із 5 одиниць. На й моїх п'ять грошей до складки, щоб було десять (Номис, 1864, № 6436); - Не гавкав ти, Рябко! За те ж ми, бач, в науку, Із ласки, з милості панів, Вліпили сотеньок із п'ять тобі київ (Г.-Арт., Байки.., 1958, 54); Гордій Раденко п'ятьох років зоставсь од батька (Гр., II, 1963, 10); В нову хату привів [Данило] молоду дружину, чорнооку Наталку, і викохали вони п'ять синів, як п'ять орлів (Стельмах, І, 1962, 367).
@ Без п'яти хвилин - майже. - Ти, Марі, не знаєш, у кого ми живемо. Та він же без п'яти хвилин більшовик (Головко, II, 1957, 484); Затвердити, як свої п'ять пальців див. затвердити; Знати, як свої (своїх) п'ять пальців див. знати; Ні в п'ять ні в дев'ять (в десять) - розгублено, в нерішучості. Доктор стояв, як то кажуть, ні в п'ять ні в дев'ять (Фр., II, 1950, 337); Пани регочуться, мужики поставали, ні в п'ять ні в десять. Вони поспускали голови і не знають, що діяти (Стеф., І, 1949, 168).
2. у знач. ім. Те саме, що п'ятірка 2. Одержати на іспиті п'ять.
3. у знач. ім., фам. Рука людини (при рукостисканні). - Ну, давай п'ять, - Шумаков потиснув йому руку (Голов., Тополя.., 1965, 406).
ВІДМІНОК | ОДНИНА |
---|---|
Називний | п'ять |
Родовий | п'яти, п'ятьох |
Давальний | п'яти, п'ятьом |
Знахідний | п'ять, п'ятьох |
Орудний | п'ятьма, п'ятьома |
Місцевий | на/у п'яти, п'ятьох |