павучий
ПАВУЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до павук 1. - Тісно в тебе тут, - привітавшись, оглядає [Плачинда] майстерню, усі кутки якої засновані мертвими павучими гніздами (Стельмах, І, 1962, 113); // Формою схожий на павука; павукастий. Летіть, орли, нещадні і могучі, На рать їх риньте з голубої кручі І розкаряки свастики павучі Розтоптуйте (Бажан, І, 1946, 118).
2. перен. Який відзначається рисами експлуататора, жорстокістю, підступністю, хитрістю. - Макар хоч і дурний, та не вашої павучої породи (Панч, II, 1956, 99).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | павучий | павуча | павуче | павучі |
Родовий | павучого | павучої | павучого | павучих |
Давальний | павучому | павучій | павучому | павучим |
Знахідний | павучий, павучого | павучу | павуче | павучі, павучих |
Орудний | павучим | павучою | павучим | павучими |
Місцевий | на/у павучому, павучім | на/у павучій | на/у павучому, павучім | на/у павучих |