падлюка
ПАДЛЮКА, и, ж. і ч., лайл. Підла людина; негідник. Духа ж поступу й науки Хочуть вбити ті падлюки: Та не вб'ють, хоч їх сумління Лід, а їх серця - каміння... (Фр., XIII, 1954, 394); - Запропонував [Кребс] з його допомогою переїхати до Берліна, до американського сектора. Розумієш, яка падлюка? (Собко, Запорука.., 1952, 227).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | падлюка | падлюки |
Родовий | падлюки | падлюк |
Давальний | падлюці | падлюкам |
Знахідний | падлюку | падлюк |
Орудний | падлюкою | падлюками |
Місцевий | на/у падлюці | на/у падлюках |
Кличний | падлюко | падлюки |