палісадник
ПАЛІСАДНИК, а, ч. 1. Невеликий обгороджений садок перед будинком. Настя звернула з широкої вулиці, пройшла ще кварталів зо три, потім одчинила хвірточку, що провадила в невеличкий палісадник, перед невисоким домом (Л. Укр., III, 1952, 582); Сербин перестрибнув низенький штахет і опинився в палісаднику (Смолич, І, 1947, 63); Простір між хатою і вулицею, так званий палісадник, декорується квітами, деревами або виноградом (Матеріали з етногр.., 1956, 66).
2. Легкий ажурний паркан, огорожа. Невеличкі, чепурні, одноповерхові з ганочками будиночки, тільки-но, видно, закінчені, з двориками коло кожного з них, огороджені дерев'яними палісадниками, тяглися з обох боків вулички (Коцюба, Нові береги, 1959, 71).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | палісадник | палісадники |
Родовий | палісадника | палісадників |
Давальний | палісадникові, палісаднику | палісадникам |
Знахідний | палісадник | палісадники |
Орудний | палісадником | палісадниками |
Місцевий | на/у палісаднику | на/у палісадниках |
Кличний | палісаднику | палісадники |