пановитий
ПАНОВИТИЙ, а, е. Гордовитий, пихатий, як пан. До Галі йому не хотілося, бо, правду кажучи, трохи було боязко, щоб пановиті батьки її не вирядили його (Вас., І, 1959, 163); Раз обрали собі люди старшину. От і запишався новий старшина; зробився такий пановитий, що й підступити до його страшно (Україна.., І, 1960, 19).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пановитий | пановита | пановите | пановиті |
Родовий | пановитого | пановитої | пановитого | пановитих |
Давальний | пановитому | пановитій | пановитому | пановитим |
Знахідний | пановитий, пановитого | пановиту | пановите | пановиті, пановитих |
Орудний | пановитим | пановитою | пановитим | пановитими |
Місцевий | на/у пановитому, пановитім | на/у пановитій | на/у пановитому, пановитім | на/у пановитих |