пануючий
ПАНУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до панувати. Ми вийшли на високий крутий шпиль, пануючий над селом (Н.-Лев., II, 1956, 409); // у знач. прикм. Пролетаріат став, поваливши буржуазію і завоювавши політичну владу, пануючим класом: він тримає в руках державну владу.. (Ленін, 30, 1951, 94); В сатиричних образах Шевченко показував, що у пануючих класів нема справжньої любові до батьківщини, справжнього патріотизму (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 159); Зникне швидко пануюче горе: Обновить твою душу весна; За водою спливе в синє море Все, чим дійсність гірка та сумна (Граб., І, 1959, 335); У Чорному морі спостерігається складна система течій, обумовлена дією різних сил, в основному - пануючими вітрами (Колг. село, 10.VІІ 1956, 3); Станик і спідничка з грубого перкалю, добре вже зношені, не мали нічого спільного з пануючою модою (Фр., VI, 1951, 162).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пануючий | пануюча | пануюче | пануючі |
Родовий | пануючого | пануючої | пануючого | пануючих |
Давальний | пануючому | пануючій | пануючому | пануючим |
Знахідний | пануючий, пануючого | пануючу | пануюче | пануючі, пануючих |
Орудний | пануючим | пануючою | пануючим | пануючими |
Місцевий | на/у пануючому, пануючім | на/у пануючій | на/у пануючому, пануючім | на/у пануючих |