парик
ПАРИК, а, ч. Штучний головний покрив з чужого або синтетичного волосся; перука. З блискучою майстерністю володів Марко Лукич [Кропивницький] мистецтвом гриму.. Парик і бороду він клеїв сам (Минуле укр. театру, 1953, 35); Лежить на столі бутафорський парик, Одклеєні вуса й козацька чуприна (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 105).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | парик | парики |
Родовий | парика | париків |
Давальний | парикові, парику | парикам |
Знахідний | парик | парики |
Орудний | париком | париками |
Місцевий | на/у парику | на/у париках |
Кличний | парику | парики |