парник
ПАРНИК, а, ч. Засклене приміщення для вирощування ранньої розсади, ранніх овочів і плодів. Підіймалася в парниках розсада... (Гончар, І, 1954, 291).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | парник | парники |
Родовий | парника | парників |
Давальний | парникові, парнику | парникам |
Знахідний | парник | парники |
Орудний | парником | парниками |
Місцевий | на/у парнику | на/у парниках |
Кличний | парнику | парники |