паровичок
ПАРОВИЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до паровик. Засперечався [Бовдюг] із прикажчиком, що спинить на ходу маховик від паровика. Зодяг сірячину стару, поклав на плече скруток соломи, вперся ногами.. - і зачмихав благенький паровичок, скорився (Тют., Вир, 1964, 80); - Давай, - махнув рукавичкою Григорій Григорович молодший, і паровичок рушив, корячись його хазяйській руці (Ю. Янов., II, 1954, 110).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | паровичок | паровички |
Родовий | паровичка | паровичків |
Давальний | паровичкові, паровичку | паровичкам |
Знахідний | паровичок | паровички |
Орудний | паровичком | паровичками |
Місцевий | на/у паровичку | на/у паровичках |
Кличний | паровичку | паровички |