парочка
ПАРОЧКА, и, ж. 1. Пестл. до пара11, 3, 4, 7. - Та чого ж я йому понесу, коли в мене нічого нема! - Бубличків парочку в'язочок (Кв.-Осн., II, 1956, 278); Гостю налив чарочку, а сам випив парочку (Укр.. присл.., 1955, 224).
2. розм. Те саме, що пара1 1,4. Іде парочка - Манька з кавалером (Мик., І, 1957, 117); Я відчував таку самотність, ніби всі люди відцуралися від мене, поділилися на парочки, а я залишився сам (Томч., Готель.., 1960, 9); Треба швидше до лісу. Поки сюди-туди, викличуть гади [фашисти] парочку.. бомбардувальників (Ю. Янов., І, 1954, 53).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | парочка | парочки |
Родовий | парочки | парочок |
Давальний | парочці | парочкам |
Знахідний | парочку | парочки |
Орудний | парочкою | парочками |
Місцевий | на/у парочці | на/у парочках |
Кличний | парочко | парочки |