пеон
ПЕОН1, а, ч. 1. поет. Віршова стопа з одного довгого і трьох коротких складів. Пеоном називається чотирискладова стопа з наголосом на першому, другому, третьому або четвертому складі (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 101).
ПЕОН2, а, ч. У деяких країнах Африки і Латинської Америки - сільськогосподарський робітник, який внаслідок кабальної залежності, юридично відміненої, але фактично існуючої, перетворився на боргового раба. У районах [Латинської Америки] з індійським населенням багато "пеонів" (боргові раби) (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 276).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пеон | пеони |
Родовий | пеона | пеонів |
Давальний | пеонові, пеону | пеонам |
Знахідний | пеон, пеона | пеони, пеонів |
Орудний | пеоном | пеонами |
Місцевий | на/у пеоні | на/у пеонах |
Кличний | пеоне | пеони |