первенець
ПЕРВЕНЕЦЬ, нця, ч., книжн. 1. Перша, старша дитина. Амон щасливий, Вродливий первенець й[о]го! (Шевч., II, 1963, 92); - Де ж ваш первенець? - спитав він, підроблюючись зумисне під церковну мову (Н.-Лев., І, 1956, 217).
2. чого, перен. Те, що з'явилося або створено першим за часом, раніше, ніж все наступне. Чого їм, первенцям весни [проліскам], захотілося зацвісти восени, чого їм не захотілося чекати свого туманного березня? (Стельмах, II, 1962, 246); Ново-Краматорський завод - первенець перших п'ятирічок - будувала вся країна, з любов'ю віддаючи йому кращі кадри будівників, добротні матеріали, устаткування (Наука.., 5, 1960, 34).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | первенець | первенці |
Родовий | первенця | первенців |
Давальний | первенцеві, первенцю | первенцям |
Знахідний | первенця | первенців |
Орудний | первенцем | первенцями |
Місцевий | на/у первенці | на/у первенцях |
Кличний | первенцю | первенці |