первобутний
ПЕРВОБУТНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що первісний 1-3. Приваблювали його дикі гори Алтаю, майже недосліджені, його первобутні мешканці з їхнім старовинним побутом (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 132); З віку в вік там [над Сулою] тирлувались вівці, Гніздились по будяках джмелі. І плила через колючі вінця Солодь первобутної землі (Вирган, В розп. літа, 1959, 68).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | первобутний | первобутна | первобутне | первобутні |
Родовий | первобутного | первобутної | первобутного | первобутних |
Давальний | первобутному | первобутній | первобутному | первобутним |
Знахідний | первобутний, первобутного | первобутну | первобутне | первобутні, первобутних |
Орудний | первобутним | первобутною | первобутним | первобутними |
Місцевий | на/у первобутному, первобутнім | на/у первобутній | на/у первобутному, первобутнім | на/у первобутних |