перегомоніти
ПЕРЕГОМОНІТИ, ню, ниш, док., розм. 1. Закінчити гомоніти. * Образно. Офіцери.., переждавши, поки перегомонів гук вистрілів, покинули свої становища (Фр., VI, 1951, 447); Дзвінок перегомонів, учні й учениці забиралися виходити (Ков., Світ.., 1960, 108).
2. Гомоніти дужче від кого-, чого-небудь. - Не хоче [залізниця] стикатися з потоком [людей], що жене скорим рухом біля неї.. Її сичання й шум намагається його перегомоніти (Коб., III, 1956, 357).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | перегомоню | перегомонимо |
2 особа | перегомониш | перегомоните |
3 особа | перегомонить | перегомонять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | перегомонів | перегомоніли |
Жіночий рід | перегомоніла | |
Середній рід | перегомоніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | перегомонімо | |
2 особа | перегомони | перегомоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | перегомонівши |