перегорілий
ПЕРЕГОРІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до перегоріти. На столику у фарфоровому позлоченому зільничку - жмут темних, мов на уголь перегорілих, рож... (Вас., II, 1959, 60).
2. у знач. прикм. Який закінчив, перестав горіти. Огонь у печі потухав; перегоріле угілля тліло, та вже не давало того світу (Мирний, І, 1954, 341).
3. у знач. прикм. Який зіпсувався від надмірного нагрівання, довгого горіння. Пошкоджені вимикачі, патрони, розетки, ізолятори треба негайно заміняти новими; те саме стосується і перегорілих ламп (Монтаж і ремонт.., 1956, 155); Там, де баби кричали похриплими голосами: "Сластьони, сластьони!", тхнуло перегорілою олією (Панч, На калин. мості, 1965, 21).
4. у знач. прикм. Який став перегаром. Здавалося [Орисі], начебто.. вона вже сидить за кермом трактора. Навіть.. вловлювала запах перегорілого гасу (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 42); Канушевич почув разом із сміхом гіркий, неприємний запах перегорілої горілки (Коцюба, Нові береги, 1959, 328); // Такий, у якому чути запах перегару. Війнуло звідти [з бункера] на бійців тяжким перегорілим повітрям, немов видихнутим з єдиних людських легенів (Гончар, III, 1959, 254).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | перегорілий | перегоріла | перегоріле | перегорілі |
Родовий | перегорілого | перегорілої | перегорілого | перегорілих |
Давальний | перегорілому | перегорілій | перегорілому | перегорілим |
Знахідний | перегорілий, перегорілого | перегорілу | перегоріле | перегорілі, перегорілих |
Орудний | перегорілим | перегорілою | перегорілим | перегорілими |
Місцевий | на/у перегорілому, перегорілім | на/у перегорілій | на/у перегорілому, перегорілім | на/у перегорілих |