перекір
ПЕРЕКІР, кору, ч., розм. 1. Те саме, що опір. І каже Лев: - Я зараз поділю; Глядіть, щоб не було ніякого тут спору, Бо перекору не терплю! (Гл., Вибр., 1951, 110).
Без перекору (перекорів) - без заперечень, не опираючись. Звикла дівчина в покорі все робить без перекорів: кажуть - значить треба йти і загадане знайти (Забіла, У.. світ, 1960, 132).
2. тільки мн. Взаємні докори, суперечки. - Перші, кажуть, любощі - дурниця... А прохолоне серце - підуть докори та перекори: ланець, голодрабець!.. (Мирний, II, 1954, 252).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | перекір | перекори |
Родовий | перекору | перекорів |
Давальний | перекорові, перекору | перекорам |
Знахідний | перекір | перекори |
Орудний | перекором | перекорами |
Місцевий | на/у перекорі | на/у перекорах |
Кличний | перекоре | перекори |