переможець
ПЕРЕМОЖЕЦЬ, жця, ч. Той, хто переміг, здобув перемогу. [Ономай:] Скажу тобі, царівно, що переможця і не так ще славлять подолані (Л. Укр., II, 1951, 287); Перед ним стояв засмаглий русявий хлопець у звичайній шкіряній тужурці - один з тих типових дужих тілом і духом людей, яким судилось увійти в історію з ім 'ям покоління переможців (Довж., І, 1958, 454); Ми чули про те, що на честь переможців у колгоспному змаганні дівчата заплітають розкішні вінки (Вол., Наддн. висоти, 1953, 228); * У порівн. Кілька відер води бухнуло на вогонь; огонь засичав, причаївся, дихнув чадом і чорним димом, а далі вискочив і сам, ще потужніший, ще могутніший, як незвитяжний переможець... (Коцюб., І, 1955, 121).
Лишатися (лишитися, виходити, вийти) переможцем - одержати перемогу над ким-небудь. - У рівнім бою саме ж діло покаже - хто з нас лежатиме долі, а хто переможцем лишиться (Тич., І, 1957, 269); Проте він і справді був кращим фізкультурником, а в тирі на всіх змаганнях завжди виходив переможцем (Донч., IV, 1957, 132).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | переможець | переможці |
Родовий | переможця | переможців |
Давальний | переможцеві, переможцю | переможцям |
Знахідний | переможця | переможців |
Орудний | переможцем | переможцями |
Місцевий | на/у переможці, переможцеві | на/у переможцях |
Кличний | переможцю | переможці |