перещеміти
ПЕРЕЩЕМІТИ, мить, док. 1. Закінчити, перестати щеміти (про відчуття болю, викликане зовнішнім подразненням). Рани перещеміли; // безос. В хаті довго і гірко плакала [Маріка], дуючи на червоні пучки, що туди позаходили шпари. Перещеміло, нагрілась - знову до вікна (Вас., II, 1959, 211).
2. перев. у сполуч. із сл. серце, душа і т. ін. Перестати відчувати жаль, тривогу, тугу і т. ін. Сьогодні тільки вражено наболіле місце. Перещемить, - затихне (Гр., II, 1963, 85); Перещеміло їй серце, полилась печаль тихіше (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | перещему | перещемимо |
2 особа | перещемиш | перещемите |
3 особа | перещемить | перещемать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | перещемів | перещеміли |
Жіночий рід | перещеміла | |
Середній рід | перещеміло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | перещемімо | |
2 особа | перещеми | перещеміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | перещемівши |