перун
ПЕРУН, а, ч. 1. У східних слов'ян - бог дощу, блискавки і грому.
2. перен., заст. Грім. А нехай же тебе перун ясний трісне! - лаявся навіть побожний пан Пєнтак, знаходячи в снігу порожню коробку від сигар (Козл., Ю. Крук, 1957, 457); *У порівн. Коли б кайданів брязкіт міг ударить Перуном в тії заспані серця, Спокійні чола соромом захмарить І нагадать усім, що зброя жде борця (Л. Укр., І, 1951, 166).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | перун | перуни |
Родовий | перуна | перунів |
Давальний | перунові, перуну | перунам |
Знахідний | перун, перуна | перуни, перунів |
Орудний | перуном | перунами |
Місцевий | на/у перуні | на/у перунах |
Кличний | перуне | перуни |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Перун | Перуни |
Родовий | Перуна | Перунів |
Давальний | Перунові, Перуну | Перунам |
Знахідний | Перуна | Перунів |
Орудний | Перуном | Перунами |
Місцевий | на/у Перуні, Перунові | на/у Перунах |
Кличний | Перуне | Перуни |