перфоматив
ПЕРФОРМАТИВ, -у, ч. Мовленнєвий акт, за допомогою самого вимовляння якого мовець щось виконує. // Вислів, що дорівнює дії, вчинкові; перформатив входить до контексту життєвих подій, створюючи суспільну, комунікативну чи міжособистісну ситуацію, що спричиняє певні наслідки (напр., оголошення війни, декларації, заповіту, клятви, присяги, вибачення, адміністративні та воєнні накази тощо); відповідна дія здійснюється самим мовленнєвим актом.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | перфоматив | перфомативи |
Родовий | перфомативу | перфомативів |
Давальний | перфомативові, перфомативу | перфомативам |
Знахідний | перфоматив | перфомативи |
Орудний | перфомативом | перфомативами |
Місцевий | на/у перфомативі | на/у перфомативах |
Кличний | перфомативе | перфомативи |