перцювати
ПЕРЦЮВАТИ, юю, юєш, недок., розм. 1. неперех., заст. Дуже енергійно робити що-небудь. А він по тій ріллі з конякою перцює, біга (Сл. Гр.); // Наполягати, вимагати. - А ходімо лиш, жінко,.. одкопаємо гроб та подивимось у ту подушечку, що в ній є, бо вже ж недаремно батько так перцювали, щоб її покласти їм у голови (Укр.. казки, легенди.., 1957, 314).
2. перех. і без додатка, перен. Те саме, що лаяти. - Наш Козак сказав таке слівце, що його ми тут навести й не зумієм, і цей Мамаїв вислів так і пропаде для цікавих до всього нащадків, бо ж ось так умів, перцюючи, висловлюватися тільки він: рідко да їдко... (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 44).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | перцюю | перцюємо |
2 особа | перцюєш | перцюєте |
3 особа | перцює | перцюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | перцюватиму | перцюватимемо |
2 особа | перцюватимеш | перцюватимете |
3 особа | перцюватиме | перцюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | перцював | перцювали |
Жіночий рід | перцювала | |
Середній рід | перцювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | перцюймо | |
2 особа | перцюй | перцюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | перцюючи | |
Минулий час | перцювавши |