першорядний
ПЕРШОРЯДНИЙ, а, е. 1. Який є головним, основним у чому-небудь, для чогось; найважливіший; // Найголовніший, особливий за значенням. Справа опанування формою мистецького твору - справа першорядної ваги для кожного літератора, якому дорогі завдання літератури (Смолич, Перша книга, 1951, 39).
2. розм. Те саме, що першокласний. Варто подивитися, бо то картина оригінальна, гідна пензля першорядного баталіста (Коцюб., І, 1955, 226); Проста й разом досконала манера писання обіцяли дати в його особі [В. Чумака] першорядного поета пролетаріату (Еллан, II, 1958, 105).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | першорядний | першорядна | першорядне | першорядні |
Родовий | першорядного | першорядної | першорядного | першорядних |
Давальний | першорядному | першорядній | першорядному | першорядним |
Знахідний | першорядний, першорядного | першорядну | першорядне | першорядні, першорядних |
Орудний | першорядним | першорядною | першорядним | першорядними |
Місцевий | на/у першорядному, першоряднім | на/у першорядній | на/у першорядному, першоряднім | на/у першорядних |