пестунка
ПЕСТУНКА, и, ж. Жін. до пестун. У сімнадцять літ стала [доня] вередлива. Батько гадав, що це нерви, стара пестунка Марія називала це «натурою», а мама думала, що це настрої сімнадцятиліття (Вільде, На порозі, 1955, 5); * У порівн. Річка тече ліниво, повилася лукою і, піднята греблею ГЕС, утворила затоки й плеса, вигрівається під сонцем, мов не знати яка пестунка (Ю. Янов., І, 1958, 574).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пестунка | пестунки |
Родовий | пестунки | пестунок |
Давальний | пестунці | пестункам |
Знахідний | пестунку | пестунок |
Орудний | пестункою | пестунками |
Місцевий | на/у пестунці | на/у пестунках |
Кличний | пестунко | пестунки |