печалити
ПЕЧАЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. Викликати в кого-небудь сумні почуття, невеселий настрій; засмучувати. - Хай не печалять вас тимчасові невдачі, товариші (Шер., В партиз. загонах, 1947, 11); - Ви не належите до тих, хто буде боротися до останнього. Душа у вас м'якувата, мов свіжа пампушка, - і вчитель починає сміятись, але його сміх печалить батюшку (Стельмах, II, 1962, 276).
@ Печалити серце (серденько), із запереч. не: а) (чиєсь) завдавати кому-небудь горя, прикрості, жалю. - Не завдавай же серцю жалю! Купи, голубко! Не печаль Мого ти серця! (Шевч., II, 1963, 244); б) (своє) сумувати, журитися. - Не печаль свого серденька, Катре моя мила, годі! (Вовчок, І, 1955, 201); Ти поїдеш завтра зранку - Їдь і серця не печаль (Мал., Звенигора, 1959, 168).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | печалю | печалимо |
2 особа | печалиш | печалите |
3 особа | печалить | печалять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | печалитиму | печалитимемо |
2 особа | печалитимеш | печалитимете |
3 особа | печалитиме | печалитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | печалив | печалили |
Жіночий рід | печалила | |
Середній рід | печалило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | печальмо | |
2 особа | печаль | печальте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | печалячи | |
Минулий час | печаливши |