плакати
ПЛАКАТИ, ачу, ачеш; наказ. сп. плач; недок. 1. Лити сльози (з горя, від болю, зворушення і т. ін.). Не витримала Мотря довгої розмови: сиділа собі та плакала нерозважними, дрібними сльозами... (Мирний, І, 1949, 283); Він.. похилив голову на стіл і довго плакав, хлипаючи і не втираючи сліз, що цюрком лились і капали зі стола (Фр., IV, 1950, 406); Багато хто почав плакати від зворушення (Довж., І, 1958, 43); Коли татуся хоронили, за ним ішло усе село й багато плакало (Сос., II, 1958, 380); * Образно. Цідять морок маленькі вікна, хмуряться вогкі кутки, гнітить низька стеля, і плаче зажурене серце (Коцюб., II, 1955, 32); // за ким - чим, по кому - чому. Побиватися, тужити за ким-, чим-небудь, проливаючи сльози. Вона любила Гната, жалувала його, плакала за ним і... все-таки лишилась у Мовчанах (Коцюб., І, 1955, 77); Нехай ніхто не плаче по мені, Нехай не засмучу нікого я собою (Л. Укр., І, 1951, 58); - Хоч би матір провідав. Плаче вона за тобою (Тют., Вир, 1964, 271); // перен., розм. Жалкувати за ким-, чим-небудь; журитися. Найшов - не радуйся, а загубиш - не плач (Номис, 1864, № 5851); Що маємо - не дбаємо, втративши - плачемо (Укр.. присл.., 1955, 266); Не плач, не плач за юністю своєю! Минає все (Рильський, I, 1960, 283); // Наповнюватися сльозами (про очі). Одні очі і плачуть, і сміються (Номис, 1864, № 10682); - Чого наш нянько усе на схід дивиться, й одне око плаче, а друге сміється? (Три золоті сл., 1968, 43); // перен. Видавати жалібні, протяжні звуки, схожі на плач (про вітер, бурю і т. ін.). Огні горять, музика грає, Музика плаче, завиває (Шевч., II, 1963, 261); Тільки іноді, темної ночі, коли буря надворі виє та плаче в димарі,.. закрадався сум у Мотрину душу (Мирний, І, 1949, 361); Плакав вітер між кущами, немов голоднеє дитя (Сос., II, 1958, 387).
@ Палиця плаче за ким - хто-небудь заслуговує покарання, когось треба побити; Плакали (плакатимуть і т. ін. ) грошики чиї і без додатка - гроші пропали в когось, хтось даремно витратився або не одержав грошей. - То як же не підтримати [хлопця] в доброму ділі?! Пошлю [гроші]. - Діло твоє. Твої грошики плакатимуть, не мої (Головко, І, 1957, 460); Тюрма плаче за ким, по кому - кого-небудь слід віддати під суд, посадити в тюрму. А Саливон з Гнатом заправляють хазяйством, в їх руках зерно, мука, мед.., городина - все прилипає їм до рук, вже давно по них плаче тюрма (Горд., Дівчина.., 1954, 286); Хоч [сядь та й] плач; Хоч [ти] плач - уживається для вираження безпорадності, досади в безвихідному становищі. [Федір:] Тепер з одною конячкою ніхто в супрягу не приймає - хоч сядь та й плач! (К.-Карий, І, 1960, 179); Знову.. дощ! Хоч ти плач! (Мисик, Біля криниці, 1967, 9); Дрова не займаються, хоч плач (Зар., На.. світі, 1967, 114).
2. перен., розм. Покриватися краплями вологи. І плачуть шиби, холодні рами, І ринуть сльози по них струмками (Вороний, Вибр., 1959, 67); - Сирі дрова продаєте, газдо! То ще зовсім живе дерево! На вогні плакати буде! (Томч., Жменяки, 1964, 89); *У порівн. Шибки в вікнах спітніли, неначе плакали гіркими сльозами (Н.-Лев., VI, 1966, 348).
3. на кого - що і без додатка, перен., розм. Нарікати, скаржитися на кого-, що-небудь; плакатися. - Ніхто на вас не плаче на селі! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 56); - А я кажу: від отакої роботи і вродить як-небудь. А потім плачемо: неврожай... (Жур., Дорога.., 1948, 176).
4. перен., розм. Розтоплюватися, плавитися (у 2 знач.). Плаче сніг і вниз спливає, В рівчаках бурхає, грає (Черн., Поезії, 1959, 215); В світлиці теплим воском плачуть свічі (Стельмах, І, 1962, 19).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плачу | плачемо |
2 особа | плачеш | плачете |
3 особа | плаче | плачуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плакатиму | плакатимемо |
2 особа | плакатимеш | плакатимете |
3 особа | плакатиме | плакатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | плакав | плакали |
Жіночий рід | плакала | |
Середній рід | плакало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плачмо | |
2 особа | плач | плачте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | плачучи | |
Минулий час | плакавши |
платити
ПЛАТИТИ, плачу, платиш, недок. 1. перех. і неперех. Видаючи, віддаючи гроші або що-небудь цінне, винагороджувати за виконану працю, послугу і т. ін. Умови такі: перекладачеві я плачу сам (Коцюб., III, 1956, 364); Кузьма Осадчий - ну цей на канал, цього батько до себе бере, там добре платять... (Гончар, Тронка, 1963, 164); - Щось ми, батьку, давно не платили жалування нашим бійцям, - сказав Щорс і подивився на Боженка (Довж., І, 1958, 165).
2. неперех. Відшкодовувати вартість одержаного або використаного. Ой іду я з доріженьки Горілочки пити; Судять мене воріженьки, Що нічим платити (Чуб., V, 1874, 581); - Найнявсь [чоловік] у некрути, так сьогодні гуляє, і що задумав, усе робить і за все платить, бо взяв грошей багацько (Кв.-Осн., II, 1956, 291); Мойшем.. погодився на те, що за комірне й харчування будемо платити йому за добу з душі «царськими» по п'ять карбованців (Досв., Вибр., 1959, 43); * Образно. Те, за що рядовий студент платив наполегливим щоденним студіюванням, безсонними ночами перед екзаменами, Федь Шостенко схоплював на льоту (Шовк., Людина.., 1962, 116).
3. перех. Віддавати гроші або інші цінності, виконуючи певні обов'язки. І день і ніч працювала [вдова], Подушне платила... І синові за три копи Жупанок купила (Шевч., І, 1963, 228); Любяч платив князеві дань - від рала й від диму (Скл., Святослав, 1959, 13).
4. неперех., перен. Відповідати на чиї-небудь дії, вчинки, чиєсь почуття і т. ін.; поводитися так чи інакше у відповідь на що-небудь. Привіт твоїй бабуні дорогій, що любить нас і світить нам, як сонце. (Люби ж і ти її, моя хороша, і ласкою, дитячим, ніжним словом плати за все те щире, добре, тепле, що виплива із золотого серця бабусеньки) (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 93); Жанні обридло слухати це вихваляння людини, якій вона платила тою самою зненавистю, якою ненавидів Ярош її (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 146).
@ Платити такою (тією) самою монетою див. монета; Платити тим самим кому - те саме, що Платити такою (тією) самою монетою (див. монета). На мене не звертала [панна Анеля] уваги. Я був увічливий, але платив їй тим самим (Коцюб., II, 1955, 248).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плачу | платимо |
2 особа | платиш | платите |
3 особа | платить | платять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | платитиму | платитимемо |
2 особа | платитимеш | платитимете |
3 особа | платитиме | платитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | платив | платили |
Жіночий рід | платила | |
Середній рід | платило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | платімо | |
2 особа | плати | платіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | платячи | |
Минулий час | плативши |
плач
ПЛАЧ, ч. 1. род. плачу. Дія за знач. плакати 1 і звуки, утворювані цією дією. Плачем лиха не виплачеш (Укр.. присл.., 1955, 70); Не чуть нічого. Час минає. А потім крик, А потім гвалт, І плач почули із палат - Почули сови (Шевч., II, 1963, 33); - Не чіпайте мене, я не хочу до вас, - з плачем виривалися слова (Стельмах, І, 1962, 344); *У порівн. Задзвеніли слова її по хаті, як плач... (Вовчок, І, 1955, 266); // перен. Жалібні, протяжні звуки (вітру, бурі, музичного інструмента і т. ін.). Як той вітру плач в каміні Поривав мене! (Л. Укр., IV, 1954, 181); Свіжий, кріпкий вітрець.. доносив до слуху .. тужливий плач трембіти (Фр., III, 1950, 16).
@ Закушувати (закусувати, закусити) плач див. закушувати 1; Захлинатися (захлинутися) плачем див. захлинатися; Заходитися (зайтися) плачем див. заходитися2; Збирається (зібралося) на плач кому, безос. - хочеться плакати кому-небудь. Стерня коле босі ноги, аж на плач збирається Хариті (Коцюб., І, 1955, 17); - Я не хочу їсти, - сказав тихо Семен, та так подивився, що Дарці аж на плач зібралося (Л. Укр., III, 1952, 638); Плач бере див. брати; [Ударитися] в плач (рідко в плачі) - зненацька почати плакати. - Ми з ним розправимося.., щоб не видавав своїх, - порядкував Довбня. - Василь ударився в плач (Мирний, IV, 1955, 113); - Сестра ледве на ногах встоїть.. Що тобі, кажу, слаба? А вона в плач. - Не слаба, каже, боюся. Од безсоння звелась (Коцюб., II, 1955, 79); Повернувся я додому, розказав усе жінці, а вона в плачі (Жур., Опов., 1956, 185).
2. род. плача. Старовинна обрядова жалібна пісня на похороні, поминках або весіллі. До похоронних пісень примикали різного роду плачі й голосіння.. (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 506); // Пісня на зразок старовинних обрядових жалібних пісень, що виражає скорботу, сум, тугу за померлим. Смерть Леніна викликала невимовну тугу по всій землі нашій радянській.. Як же могли не озватися плачами на неї наші співці народні? (Тич., III, 1957, 139).
3. род. плачу. Виділення рослинного соку в місцях надрізу, пошкодження стебел, деревини. Наприкінці весняного плачу, коли лоза [винограду] стає пружною і гнучкою, її підв'язують (Наука.., 2, 1969, 47).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | плач | плачі |
Родовий | плачу | плачів |
Давальний | плачеві, плачу | плачам |
Знахідний | плач | плачі |
Орудний | плачем | плачами |
Місцевий | на/у плачі, плачу, плачеві | на/у плачах |
Кличний | плачу | плачі |