плющати
ПЛЮЩАТИ, щу, щиш, недок. Те саме, що плюскати 1. Не к різдву йде, а к великодню: уночі тріщить, а вдень плющить (Номис, 1864, № 518); Тиша, плющить вода (Гончар, II, 1959, 230); Морська вода, така прозора, побіля берега плющить (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 82); Стало чути, як щось почало бов-татися в калюжинах... плющати (Вас., Талант, 1955, 45); // безос., у знач. присудк. сл. Втікачі розташувались на мочарі, під ногами у них плющало (Коцюб., І, 1955, 348).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плющу | плющимо |
2 особа | плющиш | плющите |
3 особа | плющить | плющать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плющатиму | плющатимемо |
2 особа | плющатимеш | плющатимете |
3 особа | плющатиме | плющатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | плющав | плющали |
Жіночий рід | плющала | |
Середній рід | плющало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плющімо | |
2 особа | плющи | плющіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | плющячи | |
Минулий час | плющавши |